Про те, як відбувалося створення Білоцерківської ОТГ, розповідає депутат Білоцерківської сільської ради, один із ініціаторів об'єднання Віктор Володимирович Кордубан.

Щоб зароблене залишалося в Білоцерківській громаді

– Керуючи потужним підприємством “БІАГР”, яке сплачує чималі кошти в бюджет (а ми завжди працювали легально, чесно й ніколи не ухилялися від сплати податків), – починає розмову Віктор Володимирович, – мені завжди було шкода грошей, які йдуть у район, область, практично минаючи територію, на якій підприємство функціонує. Громада, люди, які ці кошти заробили, нічого від того не отримували! Нічого не вкладалося в розвиток територій: у дороги, школи, дитячі садочки, медичні заклади...

Моєю давньою мрією було залишати зароблене в громаді, щоб вона сама розпоряджалася коштами. Певно, не всі знають, що зараз близько 50% бюджету Білоцерківська сільська рада спрямовує на розвиток освіти в ОТГ. Так вирішили депутати. Ми хочемо, щоб наші діти навчалися й виховувалися, формувались як особистості в належних умовах, щоб вони росли з відчуттям гордості за свою батьківщину. Ні для кого не секрет, що освіта, медицина, культура в Україні багато років фінансувалися за залишковим принципом. Школи й дитсадки ремонтувалися хіба що коштом батьків. І тепер нам доводиться надолужувати те, що не робилося 25 років. Хіба це справедливо, коли ми тут, на місці, заробляємо гроші, а ними розпоряджаються в центрі? Коли на початку 2015 р. було прийнято Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", я сприйняв його з неабияким ентузіазмом. Моє бажання й бачення майбутнього об'єднання територій співпали з думками та планами тодішнього Білоцерківського сільського голови Сергія Пилипенка.

Сергій Григорович не мав наміру балотуватися на наступний термін, але активно взявся за те, щоб створити громаду на базі Білоцерківської сільської ради. Дехто думає, що до процесу об'єднання ми залучили лише три сільради. Насправді запрошення об'єднатися отримали десять сільських рад, зокрема Рокитянська, Радивонівська, Остап'євська, Корнієнківська... Ми із Сергієм Григоровичем неодноразово їздили й виступали на сільських сходках: розповідали людям про переваги об'єднання, відповідали на численні запитання, дискутували, переконували...

Усі пазли склалися ідеально!

– Із 10 сільських рад нашу пропозицію створити ОТГ підтримали лише три, – продовжує мій співрозмовник. – І це цілком природно. Так історично склалося, що розташовані поряд із Білоцерківкою Бірки, Поділ і Балаклія тяжіли до нашого села. Коли понад 100 років тому в Білоцерківці побудували школу, її відвідували діти з навколишніх сіл і хуторів. Довгий час у Білоцерківці була велика лікарня з кількома стаціонарними відділеннями, пологовим будинком (згодом її перепрофілювали в амбулаторію), яка обслуговувала населення Бірок, Подолу, Балаклії.

Ще за президентства В. Ющенка, коли вперше було розроблено Концепцію децентралізації (тоді так і не вистачило політичної волі втілити її в життя), з'явилася карта Великобагачанського району, на яку було нанесено лише 3 адміністративні одиниці: Великобагачанська, Гоголівська й Балакліївська громади. Розробники карти, не знаючи ні економічних, ні історичних обставин, просто проклали межу вздовж траси "Київ-Харків", а за центр узяли с. Балаклію, яке географічно опинилося посередині. Зрозуміло, що це село значно поступається Білоцерківці, яка колись була містечком, центром козацької сотні, районним центром, а зараз має досить розвинену інфраструктуру, промисловість.

Я вважаю Білоцерківську ОТГ, що на Полтавщині, класичною громадою, бо й за площею, й за кількістю населення вона повністю відповідає рекомендаціям, виписаним у Методиці формування спроможних територіальних громад. Тобто в нашому випадку всі пазли склались!

Бізнес і громада працюють спільно

– Наша ОТГ справді спроможна забезпечити виконання повноважень, наданих державою, – ділиться роздумами В. Кордубан. – По-перше, на її території є потужні бюджетоутворюючі підприємства. По-друге, від самого початку вдалося сформувати дієву команду професіоналів. Голова ОТГ Іван Васильович Лещенко – уродженець села Білоцерківки, тут виріс і розпочав свій професійний шлях із викладання в Білоцерківській школі. Свого часу він працював головою Великобагачанської районної ради, а я – головою РДА. Тож коли ми створювали нові структурні підрозділи (освіти, культури і туризму та ін.), не мали особливих проблем із пошуком членів команди. Це були наші колишні підлеглі, яких ми добре знали та, як кажуть, розмовляли з ними однією мовою. Те, що у нас обох за плечима неоціненний досвід управлінської роботи, знання законодавства, дуже допомагає в роботі. Законодавство в Україні, особливо податкове, часто змінюється й містить багато підводних каменів. Треба знати, як формувати витратні й дохідні статті бюджету, збільшувати надходження, залучати інвестиції тощо.

Шлях від рішення до самого створення ОТГ, проведення виборів теж був непростим і тривалим. Спочатку це рішення затверджує обласна рада, далі узгоджує Кабмін, ЦВК призначає дату виборів... Треба було пройти через усю цю процедуру, паперову тяганину, постійні поїздки в обласний центр. До речі, коли Полтавська обласна рада розглядала питання про створення перших ОТГ в області, то першою ОТГ, за яку проголосували депутати, була наша.

Упродовж усього підготовчого періоду, а також одразу після створення ОТГ, коли сільська рада ще не мала транспорту, компанія "БіАГр" завжди надавала для поїздок автомобіль із водієм. У нашому офісі й зараз працюють структурні підрозділи сільради та навіть банк.

Раніше в Білоцерківці не було жодної банківської установи. Але ж розвиток територій неможливий без фінансових операцій. Я особисто звертався в кілька банків, у тому числі й у Ощадбанк, із пропозицією відкрити в Білоцерківці відділення. Але отримав згоду лише від АБ "Полтава-банк".

Як я бачу подальший розвиток України? Тільки через розвиток окремих територій! Кожен повинен усвідомити, що саме від нього залежить його життя, майбутнє країни й майбутнє наших дітей. Ніхто не прийде до нас звідкись влаштовувати наше життя: вирішувати проблеми, наводити лад, ремонтувати школи, проводити культурні заходи. Це велика й планомірна робота, і слава Богу, що в нас бізнес і громада працюють спільно, бо ми маємо однакову мету: побудувати взірцевий осередок європейського життя на окремо взятій території – для себе і для наших нащадків…