Депутат Полтавської обласної ради, голова ради директорів компанії «Білоцерківська агропромислова група» Вікто­р Володимирович Корду­бан поділився своїм баченням розвитку місце­вого самоврядування в цілому в Україні та, зокрема, у Білоцерківській громаді на Полтав­щині.

Європейським шляхом

— Розвиток держави немож­ливий без розвитку регіонів. Від того, наскільки сильною є регіональна влада, як вона вирішує нагальні проблеми та забезпечує надання соціаль­них послуг населенню, залежать економічна міць, соціальний за­хист та рівень демократії в ціло­му в країні, — говорить Віктор Кордубан.

Розвинені країни світу при­діляють величезну роль розвит­ку місцевого самоврядування. Так, одна з цілей сталого ро­звитку ООН на 2016-2030 роки (серед яких боротьба з голодом, бідністю і т. д.) полягає в забез­печенні відкритості, безпеки, життєстійкості та екологічної стійкості міст і населених пун­ктів.

Після Революції Гідності український народ остаточно визначився з європейським ви­бором нашої країни, а отже, й реалізацією європейського під­ходу до розвитку регіонів країни.

На сучасному етапі розбудо­ви України розвиток місцевого самоврядування визначено од­ним із пріоритетних напрямів державної політики. Проведено реформу місцевого самовряду­вання (так звану децентраліза­цію), укрупнено райони та об’єд­нані територіальні громади.

— Чи справді реформа роз­ширила повноваження місце­вих органів влади?

— Повноваження виконав­чих органів сільських, селищ­них, міських рад і раніше були досить широкими. Проблема в тому, що вони не були фінансово підкріплені. На жаль, зараз теж місцева влада не завжди може ефективно господарювати, ре­алізовувати актуальні проекти через брак коштів. І навіть те, що заробляє громада у вигляді по­датків, мусить частково перера­ховувати в державний бюджет. Узяти хоча б нашу Білоцерківську ОТГ. Наступного року вилучення до держбюджету заплановане в розмірі 6 млн грн. Тобто щомі­сяця громада має віддавати півмільйона гривень!

Змінити споживацьку психологію на соціаль­но відповідальну

— Однак і виконавчий комі­тет, і депутатський корпус – це представники народу, які мають виконувати його волю, — про­довжує Віктор Володимирович. — А доносити до них цю волю (тоб­то ініціювати програми, заходи, нові напрямки діяльності) мають безпосередньо жителі певної те­риторії. Я глибоко переконаний, що розвиток будь-якої громади за­лежить від активності та небай­дужості кожного жителя. Тільки гуртом, спільними зусиллями можна досягти позитивних змін.

— Значна частина україн­ців вважає, що хтось сторон­ній має прийти та навести лад у їхньому житті: в будин­ку, на вулиці, в місті чи селі…

— Саме тому Україні так важко й даються реформи. 100 років наш народ змушували «не висовуватися», знищували всіх активних та свідомих людей, па­тріотів. Тепер же мусимо дійти до розуму кожного й перекона­ти, що треба самим проявляти ініціативу, змінювати навколиш­ній світ.

Дуже добре, коли люди хо­дять на вибори та обирають до органів влади найдостойніших представників. Але в демокра­тичному суспільстві громадянсь­ка активність не зводиться лише до участі у чергових виборах (після яких від них практично нічого не залежить), громадяни мають можливість безпосеред­ньо впливати на процес прий­няття рішень владою і викори­стовувати ці можливості.

Подивіться, як живе Європа: там діють різноманітні громадсь­кі об’єднання, співтовариства – на рівні окремої вулиці, церкви, школи, де навчаються діти, за­галом населеного пункту. Люди об’єднуються навколо спільних проблем чи інтересів і гуртом реалізують багато різноманітних ініціатив.

І нам до цього треба йти, майбутнє будь-якого демокра­тичного суспільства – в залученні широких мас до публічного вис­ловлювання своєї позиції, участі в акціях, контролю за органами влади. Переконання «Від мене нічого не залежить» хибне! Коли кожен (чи, принаймні, більшість) відчує соціальну відповідаль­ність за те, що відбувається в громаді, коли навчиться доно­сити до інших свою думку, іні­ціювати зміни, брати участь у спільних заходах (наприклад, прибиранні своєї вулиці, благоу­строї території тощо), наше жит­тя докорінно зміниться.

Злагоджено й конструктивно

— 27 листопада відбулася перша сесія Полтавської об­ласної ради восьмого скликан­ня. Які Ваші враження від неї?

— У Полтавській обласній раді, як і раніше, 84 депутати. Оскільки вибори відбувалися на змішаній основі, частина депу­татів зайшла до обласної ради за виборчими списками. Депута­тами стали ті, хто був на перших (прохідних) місцях у списку. Втім, ті кандидати, які були в кінці списку, але набрали 25% голосів виборців по округу, «посунули» своїх привілейованих колег і теж стали депутатами. От і виходить, що в обласній раді є люди, яких підтримали тисячі їхніх земляків, а є й такі, за яких проголосували лише кілька десятків виборців. Це, так би мовити, побічні дії но­вого виборчого законодавства. Певно, згодом його вдоскона­лять.

Мені дуже імпонує, що в но­вообраному депутатському кор­пусі Полтавської обласної ради є багато шанованих на Полтав­щині людей: аграріїв, виробнич­ників, депутатів попереднього скликання. Вони мають активну життєву позицію, досвід і ба­жання працювати на благо пол­тавців. Серед них чимало моїх друзів. Певен, що нам удасться злагоджено та конструктивно працювати, а коли все ж вини­катимуть якісь розбіжності з тих чи інших питань, знаходити ком­проміси.