До здавання крові долучилися й 28 працівників компанії «Білоцерківська агропромислова група».

– Насправді охочих здати свою кров і підтримати поранених захисників було значно більше, Коли до нас звернулися працівники Великобагачанської ЦЛ, ми провели опитування. Відгукнулося близько 80 осіб, але в лікарні заявили, що потреба менша, вони можуть прийняти лише 28. Зі свого боку ми узгодили графік роботи донорів, надавши вихідний тим, хто мав вийти на роботу, й забезпечили підвезення до Великої Багачки, – розповів начальник відділу охорони праці та охорони здоров’я БІАГР Ігор Гнідаш.

Того дня свою кров здавали: Лариса Бровко (цех виробництва плавленого сиру), Михайло Клименко (технологічний відділ), Віталій Хоролець (юридичний відділ), Ольга Хавер і Наталія Самовик (фінансовий відділ), Наталія Іщєнко (адмінвідділ), Олена Карташова і Кирило Чістіков (склад готової продукції), Олександр Моргун (відділ постачання та обліку ТМЦ), Ірина Тимошенко (відділ ОЗ та ОП), Олена Москаленко, Валерія Шарпило, Ганна Романчук (сирцех), Магдалина Гаврилюк, Дар’я Рудик, Ірина Овчаренко (підрозділ контролю якості), Валентина Костроміна-Лихобаба, Анна Писаренко (магазин), Олена Цвіт, Наталія Романченко (адміністративно-господарська частина), Руслан Лисенко, Володимир Кущ (транспортний відділ), Наталія Салахужанова, Оксана Базалук, Володимир Боженко, Ольга Артеменко, Світлана Шулещенко (цех із виробництва масла та напівфабрикатів) та Андрій Тарасу (відділ збуту).

Зазвичай Дні донора у Великій Багачці відбуваються раз на три місяці. Однак в умовах повномасштабної війни назвати захід звичайним чи традиційним не можна, адже більша частина зібраної крові одразу була спрямована на потреби Полтавського військового госпіталю для порятунку важкопоранених воїнів. Безпечна кров потрібна медикам і для поповнення резерву донорської крові: його використовують для планового лікування хворих та екстреної медицини.

– У цей складний час українці мають допомагати один одному, а особливо – нашим військовим, які повсякчас ризикують своїм життям. Мій син теж на фронті, й здати кров – це найменше, що ми можемо зробити для захисників і захисниць, щоби віддячити їм, – заявила Наталія Романченко.